Drs 5001 кардшаринг, кардшаринг рикор Чудесная бюджетная организация свадьбы проволочный лоток сетевое оборудование блок розеток 19 работа в Запорожье подработка киев Качественно и быстро осуществим ремонт бамперов москва. Автосервис Helios Auto ВАО спининговые снасти
Четвер, 28.03.2024, 20:10
Головна | Реєстрація | Вхід

Меню сайту

Погода

Погода в Україні

Календар новин

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Форма входу

Вітаю Вас Гость!

Пошук

Наше опитування

Яке питання, на Вашу думку, є найактуальнішим для села?
Всего ответов: 232

Кнопка сайту

Маріямпіль - місто Марії

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Маріямпільські таланти
Моє серце завжди з Вами

З давніх часів містечко Маріямпіль славилося талановитими людьми: музикантами, співаками, художниками, вченими.

З історичних джерел знаємо, що тут народилися брати Заклинські -вчені, історики-етнографи. Тут народився і виріс наш сучасник Боцюрко В.І. - професор завідувач кафедри Івано-Франківського медуніверситету, і цим ми дуже пишаємось.

Але я хочу повести мову про музикантів і співаків сцени, які сво'їм талантом прославляли свій край, той мальовничий куточок землі, на якому народилися і зросли, від якого починалася їхня життєва дорога і розростався їхній рід.

Надзвичайно обдарованими були родини: Кописів, Боцюрків, Каменецьких, Черняхівських, Вовчуків, Шкредків, Тихонів, Костюків, Туркевичів, а Кочут Семен, був професійним диригентом хору, закінчив дяківську школу, там вивчив досконало нотну грамоту, керував церковним хором. А коли я прийшла працювати вчителем музики в школу, то діти і внуки цих родин були школярами. А тому мені було легко і цікаво з ними працювати, бо вони дуже любили музику, тягнулись до прекрасного, з великою охотою співали, вивчали музичну грамоту.

Дуже талановитою була Юлія Боцюрко-Шикета, яка на той час навчалася в 4-му класі. Родичі Юлі були дуже обдарованими людьми, батько Боцюрко І.І. був найкращим скрипалем села, а мати Марія Тихонь-Боцюрко мала дуже гарний голос, на протязі всього життя співала в церковному хорі. Юля завжди перемагала на учнівських олімпіадах, була гордістю школи, бо співала і вчилася на «відмінно». Музичної освіти вона не здобула, бо мала великі здібності вивчання іноземної мови, тому стала вчителем англійської мови. Але любов до музики, до пісні вона береже в своєму серці все життя. Багато моїх учнів здобули професії пов'язані з музикою.

Стефанія Заєць-Капустинська закінчила інститут культури, працює методистом Івано-Франківського центру фольклору та етнографії. Декілька учнів закінчили музичне і культосвітнє училища. Але найбільшим своїм доробком я вважаю те, що я виховала оперну співачку. Моя учениця Ірина Каменецька закінчила з відзнакою вокальний факультет Одеської консерваторії. Це є вершина моєї 50-літньої педагогічної і музичної діяльності. А вершиною своєї творчої праці є мої пісні, які я почала писати в роки незалежності України. І якраз першою піснею була «Пісня про Україну».

Поряд з роботою вчителя музики школи я працювала організатором і керівником художньої самодіяльності Маріямпільського народного дому. На час мого приїзду в село ніякі гуртки в клубі не працювали. Я почала з організації хору, який спочатку працював у школі, а пізніше - в клубі. В хорі співали вчителі школи, вихователі дитбудинку, медики та сільська молодь. Хочу згадати найбільш активних учасників художньої самодіяльності клубу, які і в дощ і негоду зимовими вечорами спішили на вогник народного дому, забуваючи про втому від цілоденної праці, йшли, щоб там відпочити душею, зустрітися з піснею, яку так любили, забути про всі негаразди, домашні клопоти, яких в кожного було вдосталь.

Дуже активним співаком був Володимир Колись, який володів чудовим тенором, був солістом хору, надзвичайно обдарована, добра і мудра людина.

Більш як 40 років віддала аматорській сцені дуже одарована і талановита людина нашого села, старший вчитель, відмінник народної освіти Подвійна-Минта М.І. Її чарівної краси голос, талант драматичної актриси полонили глядачів. У багатьох п'єсах вона зіграла головні ролі, була активною учасницею хору, виконувала солоспіви, дуети, тріо, і завжди її основну партію - сопрано. Дуже любили глядачі пісні у виконанні дуету Володимира Копися і Марії Минти. їхні голоси так зливалися по тембру, що спів зачаровував глядача, а рівень майстерності виконання не поступався співу вокалістів-професіоналів. Ще навчаючись у школі, вона дуже гарно співала пісні разом із однокласницею Володимирою Шкредко. Зараз Марія Іванівна своїм ліричним меццо-сопрано співає для Бога, прославляє Матір Божу, чиє ім'я вона носить. Кожну неділю і свято поспішає до храму, бо тільки в церкві, через спів і молитву наша душа спілкується з нашим Творцем, її ангельської краси голос звучить так чисто і впевнено, що здається долинає до самих небес.

Протягом багатьох років я виношувала мрію організувати в селі хор лемківської пісні, адже в селі більша половина мешканців - лемки. Довгими зимовими вечорами в Будинку культури збиралися жінки - лемкині, які пригадували слова забутих пісень. З уст цих співачок я записувала мелодію, гармонізувала, а вже потім вивчала пісні хором. З травня 1992 р. починається активна концертна діяльність колективу, виступи на своїй сцені, в сусідніх селах, в м. Галичі, на фестивалі лемківської пісні в м. Івано-Франківську. Хор мав назву «Джерело Лемківщини», кількість учасників біля 40 чоловік. В хорі співали родини: Копись В.Я. з дочкою Ганною та зятем Василем, рідний брат Володимира, Копись Й.Я. з дружиною Стефою, Марія Хрептик, родом з Тилича (Польща) з сином Ярославом і невісткою Лідією та Василь.

Старостою хору був Кіт В.Ф. (зараз покійний) - прекрасна людина, улюбленець всього колективу. В найгірших ситуаціях вмів своїм дотепним характером підняти настрій всім, хто був поряд з ним.

Дуже любили глядачі виступи найстаршої учасниці художньої самодіяльності П.Пушкар, якій на той час виповнилося 70 літ. її нестаріюче почуття гумору, оптимізм, любов до життя, до людей, додавали всім нам впевненості в своїх силах та можливостях.

Колосальним успіхом у глядачів користувалася наймолодша учасниця нашого колективу Ірина Каменецька, яка на той час мала тільки 14 років. Вона була визнана «Міс лемкиня». «Лемківська ватра» дала їй поштовх до творчого злету. А ми всі були окрилені таким успіхом нашої юної співачки. На базі хору було створено три вокальні ансамблі: найстарші хористки назвали свій гурт «Лемкиня», бо всі вони народилися на Лемківщині, молодші учасниці об'єдналися в гурт «Парадниця», а чоловіча група хору назвала свій гурт «Гудаки».

Незмінною ведучою була Леся Домарчук - прекрасна гумористка, медик за професією, а за покликанням артистка. Вона була режисером всіх наших програм і виступів на протязі багатьох років. Вивчивши досконало традиції та говірку лемків, Леся склала сценарій «Лемківські вечірки», з яким ми виступали на «Лемківській ватрі» наступного 1993р., а також «Лемківське весілля», яке ми представили глядачам «Ватри» в 1994р. Леся читала гуморески, жарти, вірші на лемківській мові і користувалася великим успіхом у глядачів. А допомагав їй в цьому чоловік Михайло.

Але моя розповідь була б неповною, якби я не згадала колишнього голову колгоспу П.Гуменюка (зараз покійний), який з великою повагою ставився до аматорів сцени, чим міг допомагав, завжди виділяв транспорт, як ми десь виїжджали з концертами, забезпечував пальним автобус, який віз нас на «Ватру». Але найголовніше те, що він придбав сценічні костюми для нашого хору (50 штук), а це коштувало досить солідні гроші. Наш автобус найперше прямував в с. Тилич, бо там народилися і мали родичів більшість членів нашого колективу: Вінтоняк Марія, Фімляр Іванна, Хрептик Марія, Какалець Емілія, Гавран Теодор, який був головою товариства «Лемківщина» в нашому с.Маріямпіль, Сабецька М.М., яка брала активну участь у складанні сценаріїв, давала консультації аматорам сцени в пошитті лемківського одягу, у літературній частині концерту.

На центральній площі села тиличани зустрічалися з родинами, ввечері ми давали концерт у Домі Людовім села, а на другий день зранку наш автобус вирушав до «Ждані», де нас чекала сцена «Лемківської ватри».

Більш, як 30 років віддали сцені такі співачки як: Боберська М., Л.Хрептик, Т.Гармата, Г.Заєць, Г.Чумакова, Л.Шкаврітко, Г.Васильків, Г.Рущак, О.Криницька, Г.Левицька, Л.Домарчук, М.Качанська, Е.Гуменюк і директор народного дому Г.Кульчицька.

А теперішній мій колектив хор греко-католицької громади» який бере активну участь у святкуванні державних дат, у вшануванні героїв УПА, борців за волю України, Дня села, Дня незалежності. Великий змістовний концерт відбувся в червні 2006р. з нагоди вшанування героя УПА, нашого земляка, жителя м.Борислава Копися В.В. В знак подяки п.Володимир подарував нам свою книгу спогадів «Мої роки, моє життя належать Україні».

А в 2007 році, на другий день Великодних свят, ми виїжджали з концертом у Перевози з нагоди вшанування пам'яті героя УПА Загороднього Ігоря. Не можу не назвати ще одну співачку церковного хору з талановитих родин Черняхівських - Каменецьких, наділену Богом даром церковного співу, Дарію Сачовську, яка з перших днів відродження греко-католицької церкви згуртувала хористів, вчила їх майстерності церковного співу, тому що більшість з них не вміли співати, а пані Дарія ці знання почерпнула від своєї матері, Ольги Черняхівської - Боцюрко, яка відмінно знала церковний спів, а голос мала надзвичайної краси.

Талантом прекрасного співака, з дуже широким діапазоном голосу, який успадкував від матері і діда Вовчука, славиться дяк греко-католицької громади Йосип Чарка. Більше 40 років служить церкві, відмінно знає церковний спів, всі відправи і служби, вміє повести за собою всіх хористів церковного хору. Його голос звучав аж у храмі м.Торонто (Канада), де він побував в гостях у брата. Спів його високо оцінило духовенство храму, нагородивши цінним подарунком.

У переддень свята 630-річчя села бажаю всім тим людям, які були учасниками художньої самодіяльності, лемківського колективу «Джерело Лемківщини», церковних хорів, ансамблів, щоб ніколи не змовкала пісня над нашим краєм, і над прекрасним селом, що носить ім'я Матері Божої Маріямпіль.

Марія Пікуляк